Усатенко Ігор Андрійович

Педагогічний епіграф

Ви говорите:
- Діти нас стомлюють.
Ви маєте рацію.
Ви пояснюєте:
- Треба опускатися до їх понять.
Опускатися, нахилятися, згинатися, стискатися
Помиляєтеся.
Не від цього ми втомлюємося. А від того, що треба підніматися до їхніх почуттів.
Підніматися, ставати навшпиньки, тягнутися.
Щоб не образити.

Януш Корчак

Девіз по життю

Доля – це не діло випадку, а результат вибору; долю не очікують, її створюють…

Вільям Брайан Дженінгс

Мій особистісний та педагогічний портрет

Дехто ще змалечку знає ким він має стати в дорослому житті. Дехто, раз і назавжди обравши собі фах, в якому хоче досягти успіху, наполегливо працює над досягненням результату. У моєму випадку все було навпаки: сама професія вчителя обрала мене.

Будучи молодою людиною, яка виховувалася за умов реалій незалежної України та в усіх ситуаціях намагалася залишатися реалістом, я не увібрав у себе багато сентенцій минулого, якими часто послуговуються мої колеги. Можливо тому, до деяких пишномовних виразів щодо «покликання вчителя», «горіння на роботі» і т.д. я відношуся досить скептично.

На мій погляд, немає нічого страшного, якщо для людини робота вчителя є не покликанням, а ремеслом. Адже освітні послуги у нашому наскрізь капіталістичному світі також є товаром, і як будь-який товар вона має бути якісною, а не просто оповитою благими намірами. Погодьтеся, навіть найприємнішому та найгуманнішому вчителю після численних хиб буде дуже важко залатати діри у своєму авторитеті. Тому як на мене, вчитель обов’язково має бути фахівцем своєї справи, чесно та відповідально ставитися до своїх обов’язків.

По-друге, так зване «горіння учителя на роботі», у ліпшому випадку може на нетривалий час зігрівати лише самого педагога. В більшості випадків така надмірна завзятість на фоні перманентної стресової роботи (а робота учителя, безумовно, є саме такою) призводить до раннього професійного вигоряння, появи психологічних комплексів (наприклад, відчуття недооціненості), браку мотивації у подальшій праці та погіршенню стану здоров’я. Учитель має бути прикладом не самопожертви, а високого рівня самоорганізації. Тому друга обов’язкова для учителя якість – це самоорганізація або самодисципліна. Так, вона не з’являється одразу, проте її можна виробити або ж виховати у собі.

Третій пункт, без якого у школі можна пропрацювати ціле життя, але без якого точно не завоювати дитячих сердець - це моральність. Розумію, що дане поняття може сприйматися по-різному. Однак, як на мене - це той внутрішній стрижень, який змушує тебе завжди триматися з честю та ніколи не йти на компроміс із власною совістю. Колись, коли я лише починав роботу в школі, я мав розмову зі своїми колегами. Ключовим зауваженням з їхнього боку, було те, що майже всі учні люблять молодих вчителів. І лише одна вчителька зауважила, що скоріше, учні поважають справедливих. Її слова запам’яталися мені назавжди.

Ще одна - четверта риса, без якої просто не обійтися сучасному вчителю – це бажання йти вперед та удосконалюватися. У час глобалізації та засилля інформаційних технологій, епоху, коли люди знаходяться на відстані двох кліків від скарбниці знань усього світу, ні в якому разі не можна зупинятися у своєму розвитку. Жадоба до нових знань та звершень, спроможність розширяти горизонти та збагачуватися новими поглядами, вміння навчати, навчаючись самому – це те, що притягує учнів до вчителя.

Я не хочу бути кращим вчителем країни і не ставлю собі за мету зібрати усі «лаври та почесті». Проте я дуже хотів би, аби Господь і надалі дарував мені снаги торувати той шлях, який я для себе обрав, а знання та життєві поради, якими я завжди щедро ділився зі своїми учнями, зрештою, знадобилися їм для того, аби зробити нашу державу та свої долі нехай трошечки, але щасливішими та успішнішими.